Новини клубу
Історія створення гімну ПФК "Шахтар" Свердловськ
Стадіони – це не тільки гра, але й музична скринька. Під час матчів крім музичного супроводу поєдинків звучить як мінімум три офіційних пісні: Державний Гімн України, гімн професіональної футбольної ліги та гімн команди.
27 серпня 2013 року під час календарної гри національного чемпіонату свердловського "Шахтаря" з дніпродзержинською "Сталлю" на глядачів, які заповнили трибуни стадіону імені М.І. Горюшкіна, чекав сюрприз – клуб презентував гімн свердловського ПФК "Шахтар". Про історію створення клубного гімну прес-службі свердловського клубу розповів керуючий справами команди Ігор Данилевський.
– Ігоре Борисовичу, не всі футбольні клуби навіть Прем'єр-ліги України мають свої гімни, як виникла ідея створення гімну нашої команди?
– Розумієте, футбол – це не тільки протистояння гравців на полі, заповнені трибуни і вболівальницькі розклади на гру. Футбол – це також у чомусь і мистецтво. У світі багато команд, які мають свій гімн або клубну пісню. Музика або пісня, яка настроює на справжній бій – це одна із запорук успіху футболістів, а також додатковий адреналін і драйв для фанатів.
У 2009 році відбулася реорганізація футбольного клубу "Шахтар". Але крім зміни в назві клубу абревіатури "ФК" на "ПФК", нове керівництво свердловського "Шахтаря" з перших днів розпочало роботу над покращенням матеріально-технічної бази, інфраструктури клубу та просуванням бренду реорганізованного ПФК "Шахтар". Були розроблені клубний вимпел, шарф, прапор. Уболівальників на стадіоні під час домашніх матчів почали заряджати позитивною енергією талісман "Шахтаря" помаранчево-чорний Крот та його помічник свердловський Шахтарик.
У січні цього року у ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" змінився генеральний директор, а у нашого клубу відповідно – президент. Ним став Олександр Богданов – великий шанувальник футболу. Новий керівник задекларував у квітні розпочати глобальну реконструкцію стадіону, виділити нове приміщення під клубний офіс. У кулуарах заговорили про першу лігу.
Десь на початку березня під час підведення підсумків чергового етапу учбово-тренувальних зборів головної команди віце-президент клубу Геннадій Горбов висловив думку, що наш клуб поступово розвивається, рухається уперед, і було б добре на першому матчі свердловського "Шахтаря" на реконструйованому стадіоні презентувати гімн нашого клубу.
– Тобто, гімн мав би стати одним з послідовних кроків розвитку клубу. Як втілювалася в життя ідея Геннадія Вікторовича?
– Ідея з гімном мені дуже сподобалась і зацікавила. Я людина творча, тому мені подобається створювати щось нове, реалізовувати цікаві проєкти. Вже наступного дня я сів за комп’ютер і розпочав шукати в Інтернеті виконавців, які взялися би допомогти нам у нашому питанні. Але з часом з'ясувалось, що не все так просто. Сам по собі гімн, та ще й футбольного клубу – досить специфічний музичний продукт. Не кожен музикант готов був взятися за реалізацію даного проєкту, когось не влаштовували сжаті терміни, а ті, хто давав попередню згоду, просили за написання гімну "космічні" гроші. Але головне – при спілкуванні з потенційними виконавцями нашого замовлення я не відчував у голосі співрозмовників зацікавленості, якогось захоплення можливістю попрацювати над створенням футбольного гімну. До речі, ми бачили гімн нашого клубу драйвовим, який би заряджав уболівальників енергією, піднімав на ноги і радував слух. Час спливав, а я продовжував шукати виконавця.
– У підсумку знайшли. Як виник варіант з київським рок-гуртом Hitarda?
– Кажуть, що випадкових випадковостей не буває. Буває лише ілюзія випадковості. Але знаєте, насправді створення клубного гімну ПФК "Шахтар" – це, за великим рахунком, справа випадку. 4 квітня я виїхав у відрядження в Київ для дозаявки у склад нашої команди півзахисника Олексія Лукашова і воротаря Дмитра Іванова. По дорозі у столицю в купе потяга і відбулося моє знакове знайомство з двома молодими музикантами київського рок-гурту Hitarda – Філіпом Логвиненко і Анною Музальовою. Вони саме поверталися до Києва з Луганська, де гостювали у батьків Філіпа. Я розповів їм про наш футбольний клуб, вони поділилися зі мною своїми музичними здобутками. Під час розмови я запитав, чи в змозі вони виконати наше замовлення. Можливість попрацювати з професіональним футбольним клубом зацікавила моїх попутників. Маючи за плечима багатий музичний досвід, Філіп з Анною зізнались, що над гімнами їм ще працювати не доводилося. Але вони готові були взятися за підкорення для себе нового музичного "евересту". Тим паче, що енергетика з драйвом для рокеров не пусті слова, а є сенсом життя і творчості. По приїзду до Києва, я подзвонив віце-президенту клубу Геннадію Горбову і повідомив, що знайшов музикантів, які готові взятися втілити його ідею в життя.
– Що з'явилося раніше – музика чи текст?
– Якісні та хітові пісні починаються задовго до відвідування студії. Їхня відправна точка – гарний текст і яскрава мелодія. Насправді не важливо, що з'являється раніше – музика чи текст. У нашому випадку було прийнято рішення спочатку написати текст і ось потім уже складати музичний супровід. Музикантам легше висловити нотами те, що вже написано на папері.
– Багато часу пішло на написання тексту? Хто автор?
– Хоч ми і не були в цейтноті, але все ж були обмежені в часі, для того, щоб, як кажуть гірники, видати "на-гора" якісний музичний продукт – клубний гімн. Розпочинав роботу над текстом я особисто, спіймав натхнення (сміється – авт.). Не можу сказати, що в юності я писав багато віршів. Як усі, робив якісь нотатки у блокноті, долучався до випуску стенгазет, писав листівки. Як виявилося, з роками свій поетичний хист не втратив. На написання тексту майбутнього гімну в мене пішло рівно три тижні. Далі я переслав свої напрацювання музикантам у Київ. Початковий текст вийшов занадто довгим, там було аж чотири куплети, його довелося скорочувати, а дещо повністю змінювати. Так до роботи долучилася Анна Музальова. У підсумку, десь ще за тиждень текс майбутнього гімну був повністю готовий. До моїх першого та третього куплетів додався другий, написаний Анною, також був відкоригований приспів.
– Ігоре Борисовичу, до музики теж доклали свою руку?
– Ні (сміється – авт.). Далі була творча і кропітка робота професіоналів своєї справи – музикантів рок-гурту Hitarda. Як мені казав Філіп Логвиненко, створення будь-якої пісні – процес трудомісткий, але цікавий. А головне – творчий: на слова тексту відшукати потрібні ноти, задати вдалий ритм, скласти цікаве аранжування. Десь на початку липня мінусовка гімну була готова. Залишалося визначитися з вокалістом і записати фінальну версію у студії звукозапису. Тобто, провести завершальний етап роботи – чистовий запис голосу, а також звукорежисерські роботи: зведення та мастеринг міксу (вокалу і аранжування).
– Те, що виконавицею гімну буде саме солістка рок-гурту Hitarda, було відомо заздалегідь?
– Вже коли була готова мінусовка я задав питання Філіпу (Логвиненко – авт.) про вокаліста. Його відповідь про можливі варіанти потенційного виконавця мене трохи збентежила: Олександр Пономарьов, Ірина Білик, Наталія Могилевська… Думав, жартує. Як з'ясувалося, ні – це був не жарт. За певних обставин міг бути навіть ансамбль пісні Збройних Сил України. Так, це правда, і такий варіант розглядався керівництвом нашого футбольного клубу. Головними чинниками для співпраці були б: бажання артистів, вільний від концертів або гастролей графік, сума гонорару. У підсумку, отримавши від Генналія Вікторовича Горбова карт-бланш на вирішення питання з вокалістом, я поклався на свою інтуїцію. І вона – інтуїція – мене не підвела. Переглядаючі в YouTube відео-записи рок-гурту Hitarda, мені дуже сподобалися яскраві, енергійні, емоційні, широкі вокальні мелодії солістки гурту Анни Музальової. Думаю, ніхто, крім музиканта, який вклав свою душу в пісню, не зміг би краще її виконати. Віце-президент клубу підтримав запропоновану мною кандидатуру вокаліста. Анна з радістю погодилася записати вокал, Філіп провів звукорежисерські роботи і 31 липня я тримав у руках флешку з файлом фінального варіанту клубного гімну. Всього чотири місяці знадобилося для втілення в життя нашої мрії. Підсумовуючі, хочу подякувати музикантам рок-гурту Hitarda, окремо – Філіпу Логвиненко і Анні Музальовій за професіональне ставлення до роботи. Було приємно, легко, цікаво співпрацювати. Ось так, випадкова зустріч в купе потягу виявилася доленосною.
– Що наостанок побажаєте уболівальникам?
– Музика поєднує людей усіх континентів так само, як і футбол. Сподіваюся, що наш гімн завжди об'єднуватиме уболівальників свердловського "Шахтаря" всіх поколінь.
