Історія клубу

Свердловськ, як і багато інших міст Донбасу, має давні та міцні футбольні традиції. Датою народження футболу в нашому краї вважається 1910 рік. Цього року було створено першу футбольну команду, основу якої склали робітники шахтарських копалень Шарапкіно та Довжанки. Перша форма шахтарської команди: гетри і труси – чорні, футболка – комбінована з дрібних поперечних смуг, що чергуються, чорного і білого кольору. Білий колір вказував на можливості та перспективи розвитку промисловості та сільського господарства, а чорний – колір вугілля, що символізував про основне багатство краю. Ігри проводилися на полях, які обрамлялися канавкою, воротами були два стовпи, вгорі з'єднаних мотузкою. Збереглося документальне свідоцтво про товариську зустріч у 1910 році футбольної команди робітників Сулинського металургійного заводу в селищі Довжанка (нині до 2016 року – м. Свердловськ Луганської області) з шахтарською командою Довжанки (див. фото нижче. Джерело – "Історія міст та сіл Української РСР: Луганська область"). Київ, 1968).

Імпульсом для розвитку футболу в Довжанці та інших промислових центрах нашого краю стало створення в 1908 році робітниками Луганського заводу Гартмана "Товариства розумних розваг". Викладач гімнастики міністерського училища заводу Гартмана Генріх Држевіковський, чех за національністю, привіз із Праги футбольний м'яч. На гартманівському заводі було створено першу на Луганщині робочу футбольну команду.

До 1938 року Довжанська шахтарська команда брала активну участь у регулярних іногородніх зустрічах та численних відомчих змаганнях з іншими командами міст та селищ Луганського округу, які проходили в цікавій боротьбі за великого збігу глядачів.

У жовтні 1938 року після поділу Донецької області на Сталінську та Ворошиловградську на мапі Ворошиловградської області з'явилося місто Свердловськ шляхом об'єднання навколо селища шахти №14-17 імені Я.М.Свердлова селища Шарапкіне, станції Довжанської та інших населених пунктів.

Весною 1939 року в першості Ворошиловградської області бере участь свердловський "Шахтар", створений на базі шахтарської футбольної команди Довжанки. 1939 рік прийнято вважати роком народження нашого футбольного клубу.

А далі була війна... У 1941 році багато футболістів нашого міста добровольцями пішли на фронт і з честю захищали свою Батьківщину. Свердловськ ще стояв у руїнах. Але в ньому вже прокидалась жага до життя. Люди після жахів війни поверталися до нормального способу життя. І цей уклад був немислимий без футболу. Новостворена команда "Шахтар" за своїм змагальним рівнем, за складом значно поступалася довоєнній.

Післявоєнний період не відзначений значними успіхами нашої команди. Футболісти "Шахтаря" в іграх першості та розіграшу Кубка Ворошиловградської області показували результати середнього рівня. Тренував команду Леонід Михайлович Хрипун. В області господарювали сильні ворошиловградські колективи "Динамо", "Дзержинець", "Трудові резерви", ворошилівська (зараз алчевська) "Сталь", кадіївський (стаханівський) "Шахтар", рубіжанський "Хімік" та "Шахтар" із Червоного Луча.

З метою подальшого підвищення класу радянського футболу та залучення більшої уваги до розвитку масового футболу, у 1953 році було прийнято новий порядок розіграшу першостей областей та України. Основною формою стали масові змагання. У свердловській команді відбувається поступова зміна поколінь, і рік у рік спортивні показники гірників починають зростати. У 1955 році приходить перший значний успіх – свердловський "Шахтар" вперше у своїй історії стає чемпіоном області. Зберегти свій чемпіонський титул "гірникам" вдалося і через рік.

У 1958 і 1959 роках футболісти "Шахтаря" здобули право брати участь у першості України. Але якщо в 1958 році свердловчанам не вистачило досвіду та частки везіння, щоб зайняти у своїй зоні одне з призових місць, то наступного, 1959 року, сезон команда завершила лише на 7 місці. У чемпіонаті Луганської області 1958 року "Шахтар" фінішував на другому місці.

З 1960 року свердловська команда бере активну участь у першості області ДСТ "Авангард". Захищаючи кольори цього спортивного товариства, футбольний клуб змінює свою назву на "Авангард".

У 1961 році змагання на першість області проводились у трьох зонах, у першості взяло участь 26 команд. У фінал чемпіонату з кожної зони виходило по дві найсильніші команди. У вирішальних поєдинках у місті Луганську зустрілися команди: "Металург" Комунарськ (зараз м. Алчевськ), "Авангард" Луганськ, "Шахтар" Червоний Луч, "Шахтар" Лисичанськ, "Шахтар" Брянка, "Авангард" Боково-Антрацит та наш свердловський "Авангард". Після напруженої боротьби фінішували першими відразу три команди: "Металург" Комунарськ, "Авангард" Свердловськ і "Шахтар" Лисичанськ, які набрали по 8 очок. Між ними було влаштовано додатковий турнір. Перемігши лисичанських "шахтарів", у вирішальному поєдинку свердловський "Авангард" зустрівся з комунарським "Металургом". У безкомпромісному матчі з рахунком 2:1 перемогу здобули свердловці та втретє стали чемпіонами Луганської області. Також цього сезону свердловські футболісти зробили свій перший "золотий дубль", вперше у своїй історії здобувши кубок області.

Успіхи свердловських футболістів у наступні роки на обласному рівні, зокрема "срібні" медалі в 1967 році, дали право виступати команді нашого міста в класі "Б" чемпіонату СРСР, що стало переломним моментом у футбольному житті Свердловська. Створення команди майстрів спричинило подальший розквіт футболу в нашому місті.

У 1968 році свердловський "Шахтар" був включений у розіграш першості СРСР серед команд- майстрів класу "Б". Свого кращого результату команда "Шахтар" досягла в 1969 та 1972 роках, брала участь у фінальному пулі перехідних ігор у другу лігу класу "А". У період з 1968 по 1973 начальником свердловського "Шахтаря" працював Гаврилов Є.П., тренував команду Шумілов В.Г. На футбольному полі блищали Ю.Єлісєєв, Ю.Доровський, Ю.Ращупкін, В.Третьяк, В.Колесниченко, В.Єжов, М.Єрохін.

З 1971 року, після реорганізації класу "Б", "Шахтар" втратив статус команди майстрів, проте в першості України серед виробничих колективів фізкультури посідав провідні позиції: двічі поспіль футболісти Свердловська перемагали в зональних турнірах. А в 1981, 1982 та 1986 роках займали призові (відповідно двічі друге та третє) місця. Паралельно свердловчани беруть участь у першості області, де в 1971 та 1982 роках стають чемпіонами, у 1983 – задовольняються "бронзою", завойовують кубок області (1971, 1973, 1975, 1985). У 1973 році, впевнено пройшовши всю дистанцію розіграшу Кубка УРСР серед колективів фізкультури, свердловський "Шахтар" виходить у фінал. Фінальний поєдинок турніру відбувся у Львові, де в запеклій боротьбі "гірники" поступилися зрахунком 0:2 місцевій команді "Сокіл". Команда "Шахтар" неодноразовий учасник найпрестижніших та наймасовіших футбольних змагань колишнього Радянського Союзу – турніру "Кубка мільйонів".

У 1975 році команду тренував Геннадій Іванович Бровкін. У період з 1976 по 1986 рік біля керма "Шахтаря" стояв вихованець свердловського футболу, який пограв за команди майстрів "Торпедо" (Бердянськ), "Локомотив" (Вінниця), "Хімік" (Сєвєродонецьк), Юрій Михайлович Доровський.

У 1991 році пройшла остання першість УРСР серед команд колективів фізкультури. Свердловський "Шахтар" виступав у 5-ій територіальній зоні де посів почесне четверте місце, пропустивши вперед три сильні колективи з Донецької області. Вперта боротьба супроводжувала всі матчі, в яких грав "Шахтар". У деяких іграх доля зустрічі вирішувалася на останніх хвилинах. Основне навантаження протягом усього сезону несли наступні гравці "Шахтаря": І.Логвиненко, К.Сафонов, М.Єрьомін, О.Заводчиков, Б.Новіков, В.Занін, В.Гуляєв, В.Іващенко, В.Кібірєв, О.Бровкін, В.Ломака, Д.Кара-Мустафа, М.Добриднєв. Найкращими бомбардирами команди були визнані: В.Ломака (14 м'ячів) та О.Бровкін (13 м'ячів). Успіх команди визначали головний тренер Володимир Степанович Єжов та президент клубу Віктор Миколайович Земцев.

Після здобуття Україною в 1991 році незалежності, "Шахтар" також успішно виступав у національних першостях аматорських колективів (1992/93 – 2 місце в своїй групі, 1993/94 – 3-тє; 1994/95 – знову 2-е, всього на очко відставши від слов'янського "Динамо"). У 1992 році свердловчани посідають 3-є місце в чемпіонаті Луганської області.

Вдалий сезон 1994 року, у якому "Шахтар" став другим серед обласних колективів, для нашої команди був затьмарений жахливою трагічною подією. Повертаючись з Куп'янська після програного за всіма статтями матчу місцевій команді з рахунком 0:6, наш клубний автобус потрапив у ДТП, зіткнувшись у сутінках з екскаватором, який виїхав на зустрічну смугу. Водій автобуса помер на місці, а в реанімації помер головний тренер "Шахтаря" Володимир Степанович Єжов. Гравці команди отримали пошкодження різного ступеня важкості.

Перед матчем другого кола на своєму полі з куп'янським "Металургом" гравці "Шахтаря" дали обіцянку вболівальникам відіграти шість м'ячів, пропущених у Куп'янську. Свою обіцянку гірники могли й перевиконати. Закруживши "Металург" у каруселях своїх атак, "Шахтар" здобув перемогу з рахунком 6:0, забивши всі м'ячі ще в першому таймі.

У 1995 році, у п'ятому за рахунком чемпіонаті України, "Шахтар" заявляється у 2-у лігу (група Б). Економічні складнощі, які стрясають Україну, не оминули, на жаль, стороною і нашу команду. У квітні 1996 року через відсутність матеріальних коштів свердловські футболісти змушені були знятися після 24 туру з першості України у другій лізі та продовжити свої виступи в першості області.

Продовживши у 1996 році свої виступи в першості області, свердловські футболісти перше коло пройшли більш-менш пристойно, посідаючи 1-2 місця. У другому колі був помітний очевидний спад, і в підсумку команда закінчила чемпіонат на 4 місці з 14 колективів.

Чемпіонат області 1997 року був повністю провалений. З колишнього лідера аматорського футболу свердловський "Шахтар" перетворився на пересічного аутсайдера, який насилу закінчив дистанцію на дев'ятому місці з 18 очками. Цей сезон "Шахтар" таки закінчив завдяки ентузіазму гравців та тренерів. Провідні гравці команди, бачачи повну байдужість торішнього керівництва міста до потреб команди, роз'їхалися хто куди: до Стаханова, Ровеньків, Гукова.

Настав 1998 рік, і відразу постало питання: бути чи не бути в новому сезоні. Після провалу в 1997 році мало хто вірив у відродження команди, навіть у саме її існування. Новообраний міський голова Олександр Іванович Шмальц, щойно вступивши на посаду, схвалив ідею відродження в місті хорошої футбольної команди та звернувся з цього питання до генерального директора ДХК "Свердловантрацит" Євгена Павловича Горового, який його підтримав.

На початку сезону колектив очолив Олександр Пилипович Алфьоров, людина невгамовної енергії та великий ентузіаст. Чути були голоси скептиків, мовляв, нікуди ви не виповзете з цієї ями. Але Олександр Пилипович, як голова футбольного клубу, довів протилежне. Він заразив весь колектив оптимізмом, і хлопці повірили в себе, у кожній грі борючись лише за перемогу, що гідно оцінили і глядачі.

Міцно зайняв місце у воротах Роман Соловйов. Завжди був готовий вийти йому на заміну ветеран команди Ігор Логвиненко. Цементував оборону команди її капітан Микола Єрьомін. На рівні в захисті зіграли Олександр Гусєв, Андрій Зубенко та юний Олександр Половков. У середній лінії виділявся Олег Кошуба, непогано в низці матчів виглядав Євген Байраков. З другого кола гру середньої лінії значно посилили Дмитро Кара-Мустафа і Василь Ломака, які повернулися в команду. Ломака виконував одночасно функції граючого тренера. На вістрі атаки діяли Вадим Жеребцов та В'ячеслав Кібірєв. Допомогли команді Олександр Тітов, Сергій Ілясов, Василь Волков, Дмитро Хорунжа, Володимир Вівденко.

Першість цього сезону проходила за дещо зміненою системою. Команди були розбиті на дві зони, по вісім у кожній. Ті команди, що посіли 1-4 місця у своїх зонах, продовжували боротьбу за звання чемпіона. Попередні ігри у два кола свердловський "Шахтар" пройшов успішно, посівши перше місце у своїй зоні при 11-ти перемогах та 3-х поразках.

У фіналі наша команда у два кола зустрілася з колективами, які посіли 1-4 місця в першій зоні. Відповідно до положення, очки, завойовані командами в зональних змаганнях, враховувалися у фінальних іграх. Підсумки виступу "Шахтаря" у фіналі: 6 перемог, 1 нічия, 1 поразка. У загальному заліку (з урахуванням попередніх ігор) наша команда набрала 52 очки, випередивши найближчого переслідувача – команду "Золоте" на 6 очок. Свердловський "Шахтар" заслужено став ушосте у своїй історії чемпіоном Луганської області.

Першість області 1999 року відбулася на більш високому організаційному рівні. Значно вищим за рівнем майстерності був склад учасників. Характеризуючи гру нашої команди в цій першості можна відзначити, що на належному рівні зіграли воротарі. Оборона мала слабкий вигляд. У ряді матчів наші захисники припускалися непробачних помилок. Підсумок – 50 пропущених м'ячів, що для команди, яка посіла 4-е місце в турнірі, досить багато. Основне навантаження в сезоні лягло на середню лінію, яка у "Шахтаря" була більш-менш збалансованою. Непереконливо виглядала передня лінія через відсутність яскраво виражених форвардів. Виділялися в команді: у захисті – Олександр Половков, у середній лінії – Василь Ломака, який за потреби займав місце форварда, Дмитро Кара-Мустафа, Вадим Жеребцов.

Футбольний сезон 2012/13 рр. виявився найуспішнішим в історії клубу. Свердловський "Шахтар" вперше посів друге місце у групі "Б", завоювавши тим самим "бронзові" медалі чемпіонату та право на ігри плей-оф за путівку до першої ліги; у розіграші національного Кубка "гірники" вперше дійшли до стадії 1/8 фіналу.

У літнє міжсезоння клуб із різних причин залишило кілька гравців основного складу, прийшло 10 нових виконавців. Несподіване рішення керівництва ПФЛ перенести старт чемпіонату на два тижні раніше за намічений термін, створило тренерському штабу "гірників" певні проблеми. Команда в екстреному порядку зібралася і почала готуватися до першої офіційної гри. Напередодні старту нового футбольного сезону головний тренер свердловського "Шахтаря" Валерій Бермудес за сімейними обставинами подав у відставку, яку керівництво клубу задовольнило. Виконувачем обов'язків головного тренера був призначений Геннадій Сушко, другим тренером – Едуард Штанченко.

Стислі терміни на підготовку не дозволили "Шахтарю" провести повноцінні збори, було проведено лише один спаринг. Практично у тренерського штабу свердловчан на той момент був незіграний, розбалансований по лініях, з різною фізичною готовністю набір футболістів, з якого за короткий термін потрібно було зліпити боєздатний колектив. В офіційних іграх чемпіонату першого кола команда фактично проводила навчально-тренувальні збори: переглядалися гравці, награвалися зв'язки, підвищувалася фізика, велася селекція. Пошуки оптимального складу не могли не вплинути на якість гри команди. Звідси й нестабільність результатів, коли успішні матчі чергувалися із провальними. Свердловці продовжували працювати над ігровими діями, і, зрештою, знайшли той баланс, який дозволив пройти кінцівку осінньої частини чемпіонату без поразок, і піти на перерву у групі команд, претендентів за підсумками сезону на місця в першій трійці.

Фахівці у грі "Шахтаря" відзначали три матчі – три відправні точки. То були кубкові ігри. Красива вольова перемога над претендентом на путівку до Прем'єр-ліги ФК "Олександрія" показала, що "Шахтар" має величезний потенціал. Впевнена перемога над ще одним представником першої ліги ФК "Одеса", по-перше, зміцнила впевненість у власних силах, по-друге, дозволила вперше в історії клубу вийти до 1/8 фіналу розіграшу національного Кубка. Ну а після поєдинку з "Волинню" з Луцька, у якому свердловчани дали бій і на рівних билися з представником Прем'єр-ліги, "Шахтар" було вже просто не зупинити.

Тренерам вдалося морально розкріпачити хлопців, змусити повірити у свої сили. Футболісти зігралися, з'явилося порозуміння, почав вимальовуватися малюнок гри. Якісь моменти у гравців не виходили, але все компенсували бажанням та самовіддачею. Більше уваги приділялося фізичній підготовці. На відміну від наших суперників, "Шахтар" до кінця змагань фізично не підсів. Постійне місце у воротах зайняв Роман Чумак. Його впевненість, як по ланцюжку, передавалася всій команді, починаючи із захисників і закінчуючи нападниками. Не вибило "Шахтар" із колії і вимушене перенесення домашніх ігор на стадіон "Авангард" свого географічного сусіда міста Ровеньки, на час проведення робіт з реконструкції стадіону імені М.І.Горюшкіна.

Здобувши "бронзу", свердловчани у двох матчах етапу плей-оф змагалися за вихід до першої ліги з київським "Динамо-2". Для команди Гусіна виліт із першої ліги був абсолютно неприйнятним – ніколи ще резервістам київського суперклубу не доводилося боротися за виживання. І вони зуміли відстояти своє місце в дивізіоні, хоча переграти, як мріяли, за всіма статтями "Шахтар" так і не змогли. Якби не точний удар Морозенка – хто знає, як би все закінчилося теплим літнім вечором на стадіоні імені Лобановського.

У сезоні 2013/14 рр. від свердловського "Шахтаря" любителі українського футболу мали право чекати ривка. У найкоротші терміни було реконструйовано місцевий спорткомплекс. Якісно попрацював на трансферному ринку тренерський штаб Геннадія Сушка. Керівництвом клубу було поставлено завдання здобути путівку до першої ліги. На жаль, за підсумками сезону "Шахтарю" лише трьох очок не вистачило для її виконання.

Минулий сезон залишив неоднозначне враження. З одного боку після осіннього етапу чемпіонату свердловчани пішли на зимовий антракт на четвертому місці, маючи гарні шанси на підвищення у класі; взимку команда провела три повноцінні навчально-тренувальні збори у Криму та Закарпатті; у міжсезоння відбулося якісне посилення складу; навесні продовжилася реконструкція клубної інфраструктури; завдяки керівництву в особі президента клубу генерального директора ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" Героя України Олександра Миколайовича Богданова команда не мала проблем із фінансуванням. З іншого - бойові дії в Донецькій та Луганській областях, і, як наслідок, перенесення ігор, порушення тренувального та ігрового ритмів, розбалансування, порушення зіграності футболістів, заборона на ігри у Свердловську, ігри на нейтральних полях плюс травми провідних гравців.

Всі ці фактори в результаті позначилися на якості гри. "Шахтар" був схожий на літак, підбитий на зльоті. Летіти може, а от набрати висоту ніяк не виходить. Але найголовніше – це психологічний чинник. Дві третини колективу "гірників" – уродженці Донецької та Луганської областей. Дуже важко було налаштовувати хлопців на ігри, знаючи, що там, на батьківщині твої сім'ї, родичі знаходяться в зоні бойових дій і щохвилини наражаються на небезпеку. Але навіть не дивлячись на складну ситуацію, у якій команда опинилася, футболісти билися в кожній грі та набирали очки. На жаль, фінішні переконливі перемоги над суперниками не допомогли свердловчанам, які загубилися в переносах ігор, зачепитися за четверте місце.

Після закінчення чемпіонату ситуація в Луганській області залишалася напруженою, точилися бойові дії, на дорогах стояли численні блокпости, продовжувала діяти заборона ФФУ та ПФЛ на проведення ігор у Свердловську. Весь червень керівництво клубу проводило консультації з ФФУ, ПФЛ, атестаційним комітетом, генеральним спонсором ПФК "Шахтар" щодо участі свердловчан у змаганнях сезону 2014/15 років. У результаті було ухвалено дуже складне рішення – клуб зберегти, команду розпустити. Прохання клубу до ФФУ та ПФЛ про призупинення участі свердловського "Шахтаря" у змаганнях із збереженням професійного статусу до закінчення бойових дій у регіоні було задоволене.

Свердловський "Шахтар" є кузнею з виховання футболістів високого рівня, які виступали в різний час у чемпіонатах колишнього Радянського Союзу та України.

Вихованці свердловського футболу, які прославили футбол нашого регіону, виступали в командах майстрів: Олександр Замула – "Трудові резерви" Луганськ; Володимир Швець – СКА Ростов; Юрій Єлісєєв – "срібний" призер Олімпійських ігор 1972 р., чемпіон СРСР у складі "Зорі" Луганськ; Юрій Доровський – "Хімік" Сєвєродонецьк, "Нива" Вінниця; Валерій Колесниченко – "Зоря" Луганськ, "Уралан" Еліста; Іван Сібгатуллін – "Зоря" Луганськ, "Крила Рад" Куйбишев; Ігор Фокін – "Зоря" Луганськ, "Металург" Запоріжжя"; Дмитро Кара-Мустафа – "Зоря" Луганськ, "Металург" Маріуполь, "Шахтар" Шахти; Олександр Алексєєв – "Зірка" Кіровоград, Валерій Самолюк – "Спартак" Суми; Максим Нікітський – "Металург" Донецьк, "Сталь" Алчевськ.

Команда "Шахтар" – одна з найсильніших та найавторитетніших футбольних команд Луганської області, яка на полі відрізняється винятковою згуртованістю, шахтарським загартуванням, потужним вольовим зарядом, високою маневреністю та мобільністю гравців. І завжди головним чинником її успіху є "морально-вольовий".